75_main

Чи часто ми, дорослі, задумуємось над тим, як спілкуємося зі своїми дітьми? Чи помічаємо, якщо зі злістю зриваються з уст нецензурні слова? А те, що діти повторюють за нами наші ж слова, звертаємо увагу? Певно, не так вже і зважаємо, але бачимо дії інших, інколи й звинувачуючи в цьому когось, не себе.

–   Уявляєш, приходить Світланка зі школи й слово «блін» говорить? Де вона таке почула, блін?

Помітили підступність у цьому реченні? 😉 Так ось в чому може бути причина! Самі, не задумуючись, говоримо погані слова. Не дивно, що діти їх повторюють. Їм властиво у шкільному віці чимось виділятися, інколи діти думають, що «лаючись», вони стають популярними, авторитетними, а ще коли мама чи тато так говорять, – вважають нормою.

У Біблії ж читаємо: «Кажу ж вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь у день судний: бо за словами своїми будеш виправданий і за словами своїми будеш осуджений». (Мф. 12:36–37)

Це означає, що перш ніж вимовити слово, ми маємо подумати. З гнівом сказане слово й буде злостивим, а в поміркованості сказане – буде розважливим.

Діти хочуть бути такими, як їхні батьки. Тож гарний приклад – завжди чудовий крок до наслідування.

Говоріть один одному добрі й привітні слова! Тоді іншим завжди буде приємно спілкуватися з вами!

З журналу “Віденський смайлик”, № 3, 2018

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *