20151118112843

Цього дня ми відзначаємо пам’ять апостола від 12-ти Филипа, тому в народі цей піст так і зветься – Пилипівкою. Але варто зауважити: Різдвяний піст прив’язаний саме до Різдва, а не до постаті Филипа. Проте в церковному календарі немає просто збігів обставин. Отже, варто пошукати духовний зміст – спробувати віднайти значення постаті апостола Филипа для різдвяного постування.

Пригадаймо Таємну вечерю та розмову апостолів зі Спасителем. Саме Филип тоді наважився: «Господи, покажи нам Отця, і достатньо для нас…», на що почув від Спасителя такі слова: «Стільки часу Я з вами, і ти не знаєш Мене, Филипе? Той, хто бачив Мене, бачив Отця».

Відповідь Христа Филипові лягла в основу богословського обґрунтування єдиносущності Сина та Отця. Отже, для нас апостол Филип – святий, який допомагає в процесі Богопізнання.

Тож, відряджаючись у 40-денну духовну подорож до вифлеємських ясел, завдяки апостолові Филипу ми розуміємо: це не просто підготовка до свята з усіма його веселощами. Це – наша дорога Богопізнання, пройшовши якою та схиливши «коліна серця» перед Дівою і Богонемовлям, зможемо усвідомити величезне та незбагненне таїнство втілення Невмістимого Бога в наш матеріальний світ.

Перші згадки про Різдвяний піст зустрічаємо в IV столітті. Проте тоді він був набагато коротший – тривав лише тиждень. (Саме таким залишився у Вірменській Апостольській Церкві).

Тим часом у Візантії в 1166 році, за часів імператора Мануїла та Константинопольського Патріарха Луки Хризоверга відбулося «переформатування» Пилипівки на 40-денний піст.

Услід за греками вже невдовзі почали багатоденне різдвяне постування і наші благочестиві предки, впроваджуючи звичай насамперед у монастирях Київської Русі, звідки він розповсюдився і на мирян.

Харчовий регламент цього посту не є суворим – протягом майже всього часу, за винятком кількох днів перед Різдвом, можна їсти рибу та олію. При цьому в жодному разі не слід зловживати алкоголем (втім, як і в будь-який інший час).

Звісно, харчові обмеження не стосуються вагітних, жінок, які годують немовлят; літніх, хворих, тих, хто важко працює; малих дітей. В усіх цих випадках варто, як то мовиться, вмикати здоровий глузд, і якщо немає можливості тримати піст харчовий, обмежувати себе в іншому – розвагах та задоволеннях (адже гастрономічною частиною жоден піст, як відомо, не вичерпується). При цьому варто пам’ятати слова Йоана Золотоуста: «І молитва, і піст даремні для тебе, коли ти не прикрашений вірою, надією та любов’ю».

Тепер у багатьох джерелах можна знайти такий термін – «сухоядіння», а також регламент постування, згідно з яким сухоїження нібито встановлено як обов’язкове під час Пилипівки у понеділок, вівторок та п’ятницю. Це варто пояснити окремо.

Завжди в практичному житті православних вірян застосовувалися дві традиції: загальноприйнята для мирян та традиція східних пустельних монастирів. І ось термін «сухоядіння» стосується передусім саме чернечих обителей на Сході (Єгипет, Палестина). При цьому зовсім не передбачається утримання від води або іншої рідини. Пити можна і треба. Під цим терміном мається на увазі меню, зі складу якого вилучені вино та олія. Натомість будь-який суп, каша та овочі – у тому числі й оброблені – вживати дозволяється. Але найголовніше те, що «сухоїження» – режим харчування в монастирі. Так само, як і традиція постувати в понеділок – освячуючи постом ангельський день (понеділок у православній седмиці присвячено ангелам). Отже, так вчиняють досвідчені монахи – аскети. І цього не вимагається від мирян. Чому? Тому що в справжній православній традиції повинні бути здоровий глузд і помірність. Згадаймо твердиню Православ’я знаменитий Соловецький монастир, у якому ченці під час Великого – тобто набагато суворішого – посту вживали рибу, головне джерело енергії на холодній Півночі. Бо ж там, на відміну від фруктово-овочевого розмаїття Сходу, раціон був завжди обмежений, а природні умови – набагато жорсткішими.

Висновок: робити все за розумом. Це не означає, що мирянину не можна застосовувати єгипетську чернечу практику постового харчування: деякі наші благочестиві предки робили те з успіхом. Але на це необхідно взяти благословення у свого духівника (так само, як і в протилежному випадку – на послаблення посту з якихось причин).

Та водночас пам’ятаймо: завдання посту полягає не в сортуванні харчів за ознакою «православної кошерності», а в здобутті незалежності від їжі з одночасним збереженням дарованого Богом тілесного храму нашої душі, пошкоджувати який «ревністю не по уму» – так само гріх. Отже, з’їдена тарілка гречки з олією в п’ятницю або шматок риби в понеділок не будуть порушенням для мирянина. І навпаки, якщо до болю в животі об’їстися вареної картоплі навіть без олії – це буде, безумовно, порушенням посту.

Коли йдеться про вагітних, матерів-годувальниць, дітей, літніх та хворих, традиційний піст узагалі варто перевести в іншу площину – в утримування від зайвих розваг та більш зосереджену духовну працю: молитву за ближніх, щоденне читання Слова Божого, ретельний аналіз відповідності євангельській правді власних слів та вчинків.

І найголовніше – для всіх – обов’язково утримуватися від будь-якого прояву зла, у думках, словах, вчинках.
https://www.pravoslaviavolyni.org.ua/…/1158-28-lystopada-r…/

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *