преображення.2

Як подає нам Євангеліє, Господь зійшов разом із найближчими учнями – Петром, Яковом та Йоаном на високу гору. За думкою більшості дослідників, це була гора Фавор, хоча існують версії на користь іншої – гори Єрмон. На вершині якої Господь преобразився перед апостолами: Його обличчя та одяг засяяли дивовижним, неземним Світлом. Таким чином Христос відкрив учням Свою Божественну сутність.

Земна проповідь Спасителя добігала кінця – і Господь знав, що невдовзі на Нього чекає взяття під варту, катування та Голгофський Хрест. Але серед оточуючих Христос бачив нерозуміння того, Хто Він є насправді — попри численні зцілення хворих, годування тисяч голодних, воскресіння померлих та інші великі дива. Більшість із людей, навіть з апостолів, не розуміючи духовного сенсу Спасіння, сподівались, що ось-ось Христос стане земним царем Ізраїльського народу та нарешті звільнить країну від влади ненависних римлян.

За кілька днів до Преображення, коли Він запитав учнів: «За кого вважають Мене люди?» лише від рішучого Петра почув у відповідь: «Ти – Христос, Син Бога Живого». Наприкінці цієї розмови Господь промовив: «Є деякі з присутніх тут, які не зазнають смерті, як уже побачать Царство Боже…»

Таємниця цих слів з’ясувалася за шість днів, коли «…взяв Ісус Петра, Якова та Йоана, брата його, і вивів їх на високу гору одних; і преобразився перед ними: і лице Його засяяло, як сонце, а одежа стала білою, як світло. І ось з’явились їм Мойсей та Ілля, які розмовляли з Ним. І Петро сказав: Господи, добре нам тут бути; коли хочеш, зробимо тут три намети: один Тобі, один Мойсеєві, один Іллі. Тоді осінила їх ясна хмара; і Голос із хмари промовив: «Цей є Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління. Його слухайте!»

Як зауважував святитель Йоан Золотоуст, Преображення Господнє відбулося для того, щоб показати нам майбутнє преображення людського єства та майбутнє пришестя Спасителя у повноті Своєї Слави.

Щоб стати спадкоємцями цієї Слави, християни намагаються сходити за Христом на вершину чистоти, молитви і служіння, зміцнюючи себе Таїнствами Тіла і Крові Господніх.

І саме від освячення майбутніх Літургійних складових – винограду та пшениці нового врожаю походить традиція освячувати цього дня щедрі дари Божі. На Україні яблука достигають раніше, тому вони і зайняли місце притаманної грецькій традиції виноградної лози.

Свято завжди припадає на Успенський піст, проте цього дня дозволяється споживати рибу, олію та вино. Після Літургії, за древнім церковним звичаєм, святять груші, яблука, мед і об­жинкові вінки або жмут колосся жита й пше­ниці. Тому в народі цей день називають Другим, або Яблучним, Спасом. За народними прикметами, Яблучний Спас означає настання осені і перетворення природи. Прийнято вважати, що ночі після Спаса стають набагато холоднішими. В середній смузі України від цього дня вже можуть починатися приморозки, а тому й ка­жуть: «Прийшов Спас, держи рукавиці про за­пас».

https://www.pravoslaviavolyni.org.ua/novyna/1017-19-serpnia-preobrazhennia-hospoda-nashoho-isusa-khrysta/

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *